Ми живемо в країні, де кремація не така поширена, як поховання померлих у землю. Але з часом давня традиція і в нас набуває все більшої актуальності. Люди згадали і про очищення душі вогнем, і про стародавні джерела цього способу поховання. Не останню роль грає і відходження догм і канонів християнства. Але все по порядку.
Спочатку розберемося з тим, як виникло таке явище, як спалювання тіл на багатті, а згодом – і кремація.
Звідки прийшла традиція
Історики зафіксували, що спалювання трупів на багатті практикувалося ще 9 тисяч років тому. На це є причини. До них належить і приналежність тієї чи іншої культури до кліматичних умов, і звичаї народів. Традицію трупоспалювання застосовували такі давні цивілізації та народи:
- Індія;
- Греція;
- Рим;
- Японія;
- Німеччина;
- Слов'янські народи;
- Скандинави;
- Франки.
Ця традиція у різний період часу знаходила застосування по всій планеті. І як показує історія, вона значно затребувана, ніж поховання в землі.
Справа в тому, що спалювання мертвих несло в собі одразу кілька функцій. По-перше, багато культур поділяли, і досі поділяють думку, що вогонь очищає душі померлих, знімає з них гріхи і допомагає перенестись у інший світ, а часом – навіть у Рай. Так індуси і буддисти вважають, що душа не набуде наступного втілення, доки покійне тіло не перетвориться на порох, а спалювання, природно, цей процес прискорює.
Не варто забувати і про практичну функцію передання тіла вогню. У давнину, коли медицина була не надто розвинена, мало хто з людей помирав своєю смертю. А поховання трупів у землі тягло за собою подальше поширення епідемій, таких як тиф або чума. Існувала і проблема диких тварин, яким не становило труднощів розрити могилу, тим самим осквернивши її.
У міру розвитку в Європі Християнства спалення трупів на багатті стало смертним гріхом. А серед слов'янських народів воно означало приналежність до язичництва, що також заборонялося.
Відродження кремації
У XVIII європейці знову згадали цей спосіб прощання з мертвими. Справа в тому, що на той період зростаючі міста не залишали багато простору для величезних цвинтарів, які вже були проблемою. Не варто забувати і про проблему епідемій, а зариті в землю трупи масово забруднювали воду в річках та колодязях. Тому церква стала лояльно до кремування. Але спалювання трупів на багатті не надто підходило для європейців, вони вважали, що цей процес ображав честь загиблих та родичів. Тому в багатьох європейських містах почали будувати крематорії. Приблизно цей час кремація з'явилася й у Америці.
Що ж до Росії та прилеглих Християнських держав, то тут ситуація змінилася після жовтневої революції. Хвиля комунізму внесла нові традиції у світогляд багатьох людей, зокрема – й у похоронні ритуали. У цей час по Союзу почали масово будуватися крематорії. Але перший був зведений ще до революції, і він призначався для спалювання тіл японців.
Кремація сьогодні
У багатьох містах України є крематорії, які стосуються лікарень, де бажаючі замовляють послуги кремування, і сьогодні ця практика тільки поширюється. Люди при складанні заповіту вказують, щоб після смерті тіла кремували замість традиційного поховання в землю.
Похоронна агенція допомагає оформити процедуру кремації, беручи на себе відповідальність за оформлення необхідних документів. Родичі покійного можуть розпорядитися з порохом на свій розсуд, залишивши урну в будинку, або розвіяв попіл.
