З моменту винайдення фотографії люди почали фіксувати на плівці найяскравіші моменти зі свого життя, пам’ятні місця, своїх близьких. Однак з часом хтось із рідних та друзів обов’язково вмирає, тож знімок з його зображенням залишається для наступних поколінь. Чи варто зроблені за життя світлини виставляти на загал або ж слід зважити на забобони та сховати їх подалі в альбом? Відповіді езотериків, психологів та священиків на дане питання будуть подані у статті.
Зміст:
- Остання зйомка небіжчика
- Думка эзотериків
- Думка психологів
- Думка священиків
- Чому не слід нищити фотографії покійників
Остання зйомка небіжчика
У 19-му сторіччі послуги фотографа доволі значно коштували. Тому зазвичай намагались зробити одну світлину, на якій би була уся родина разом. Якщо на той час хтось з родичів вмирав, його теж намагались долучити до загальної композиції. У вікторіанської Англії такі фотокартки стали свого роду традицією. Їх розміщали в окремому альбомі чи навіть на стінах дома.
Думка эзотериків
З погляду екстрасенсів та спіритуалістів, фотографії сконалих не слід зберігати разом з іншими світлинами або ж виставляти на загал. Наведемо кілька пояснень цієї думки.
Погана енергетика
Усе, що стосується покійників, заряджене негативною енергією. Це стосується особистих речей, одягу, світлин. Якщо погляд співмешканців постійно зосереджуватиметься на таких фото, то вони отримуватимуть погані емоції. А це призведе до постійних сварок, розладу у родині, болячкам.
Портал у наш світ
Як і дзеркала, фотокартки можуть слугувати для мерців своєрідним порталом у світ живих. Таким чином, зберігаючи фотографії спочилих, рідні постійно підживлюють власною енергією потойбічні сутності.
Тісний зв’язок з небіжчиком
Навіть погане самопочуття та відтік позитивної енергії не такі загрозливі у порівнянні з встановленням тісного зв’язку між померлим та його живими родичами. У такому випадку похований не тільки намагатиметься подати якісь знаки з того світу, але й докорінно впливати на події, втручатися у чуже повсякденне життя.
Думка психологів
З погляду психологів, постійний перегляд світлин з нещодавно померлими стане ятрить незагоєну душевну рану. Краще за все під час трауру такі фото кудись прибрати, допоки гіркі почуття та гострий біль від невідворотної втрати не вгамується. Не слід нехтувати й іншими порадами психологів.
Відпустіть спочилого
Фотографії так чи інакше змусять вас раз за разом думати про сконалого, подумки вести з ним розмову. Постійні нагадування про минуле поступово винищать надію на майбутнє, не дадуть змиритися із втратою та почати нове життя.
Колективне рішення
Кожен у родині може по-різному переживати горе. Якщо вам необхідно постійно дивитись на світлину з похованим, то інші співмешканці можуть навпаки, негативно ставитись до такого роду нагадування про минулу трагедію. Враховуйте думку інших, коли вирішуватиме долю знімків.
Приберіть з чільного місця
Кожен сприймає чужі переживання через проекцію особистих почуттів. Надмірна увага до небіжчика може викликати різноманітні емоції, у тому числі й негативні – ревнощі, злість, бажання посмеркувати. Не провокуйте інших людей на грубощі демонстрацією свого відношення до мерця.
Зважайте на власні почуття
Якщо споглядаючи на світлину покійного ви відчуваєте легкий сум та смуток – то має сенс залишити її десь поруч. Якщо ж ви неодмінно впадаєте у відчай, фото мимоволі викликає сльози чи ви відчуваєте сильну жалобу, то краще знімок покласти кудись подалі. Через деякий час, коли втрата вже сприйматиметься набагато легше, тоді й відшукаєте її, аби поглянути знов на сконалого.
Думка священиків
У мусульман взагалі не прийнято зберігати зображення людей, тим більше померлих. Однак з винайденням фотографії ряд ісламських постулатів було переглянуто. Хоча знімки з померлими й не ставлять на чільне місце, але їх дозволено зберігати у родинному альбомі.
Загалом, незалежно від віросповідання, священики не забороняють ставити світлини на загал. Головне, аби вам та близьким було комфортно дивитись на них. Якщо ж відчуваєте неспокій – то краще приберіть їх кудись до кращих часів.
Чому не слід нищити фотографії покійників
- З часом образ спочилого стирається з пам’яті. Фотокартки допоможуть вам згадати знайоме обличчя.
- Ваші негативні емоції тимчасові, біль від втрати через кілька років вгамується, і ви обов’язково забажаєте поглянути на рідне обличчя.
- Іноді діалог, що ведеться подумки зі спочилим краще заспокоює, аніж медитації чи розмови з іншими людьми. А якщо перед очима буде світлина, то відтвориться ілюзія справжнього спілкування.
- Смерть близького та його похорон не кожним сприймаються як щось невідворотне. Деяким особам краще поступово звикати до думки, що рідна людина пішла у майбуття. Такі матеріальні спогади, як фото, допомагають прийняти те, що сталось.
- Зберігайте фотографії своїх батьків, бабусь, дідусів, інших родичів якщо не для себе, то для своїх дітей та онуків. Ваші нащадки обов’язково розпитуватимуть, якими були їхні предки.
- Частина знімків робилась у вільному оточенні, на природі або ж коли людина чимось займалась з натхненням. Такі світлі спогади обов’язково стануть втіхою для вас під час горювання.
- Ваші домочадці можуть мати кардинально протилежну думку стосовно долі світлин. Завше майте на увазі не тільки свої особисті почуття, але й думайте на майбутнє. Мабуть зараз удовиці ще тяжко дивитися на посмішку свого чоловіка, але як вона виправдовуватиметься перед дітьми через п’ять-сім років потому, якщо знищить усі знімки?
- Страх перед смертю, покійниками, фотографіями з ними є досить реальна річ. Якщо ви відчули в себе танатофобію, то краще передайте фотокартки з похованими іншим членам своєї родини. Але ні в якому разі не знищуйте їх.
