Якими би безтурботливими не намагалися батьки зробити молодші роки своїх дітей, нажаль, передбачити та виключити повністю можливість втрати бабусі, дідуся чи тітоньки їм вряд чи вдасться. І якщо вже трагедія трапилась у родині, слід поставитись до неї з розумінням та у м’якій формі повідомити про неї синові та доньці. Ні в якому разі не замовчуйте цю прикру подію. Краще дослухайтесь до наведених у статті порад щодо ведення розмов з малечею про відбуття людини у потойбічний світ.
Зміст:
- Дитина питає про смерть
- Починаємо розмову про смерть
- До 5 років
- 5-9 років
- Більше за 10 років
- На що слід звернути увагу в розмовах про смерть
- Не відкладайте розмову
- Не лякайте потойбічним світом
- Не приховувайте сконання ближнього
- Не звинувачуйте у байдужості
- Не формуйте почуття провини
- Не вдавайтесь занадто до релігії
- Не драматизуйте небезпеку
- Не всі помирають від хвороб
Дитина питає про смерть
Передбачити, з якими саме питаннями до вас прийде ваше чадо неможливо. Логіка карапузів настільки абстрактна, що здатна поставити у тупик і професора. Звісно, на банальні «Що таке сконання?» чи «Куди подівся дідусь?» ви ще зможете знайти відповідь. А спробуйте но серйозно поставитись на пропозицію малечі «відкопати сусідку та поставити укольчик задля її оживлення».
Не зважаючи на деяке абсурдне сприйняття дитиною світу мертвих, батькам слід з повагою віднестися до цього. І краще ви надасте необхідних пояснень своєму нащадкові, аніж це зроблять за вас сторонні. Ніколи не відмахуйтесь від найкапосніших питань – краще щось відповісти, або попросити відстрочку на пошук відповіді. Тільки обов’язково потім самі підійдіть до малого та надайте необхідні роз’яснення.
Починаємо розмову про смерть
Дитяча пам’ять коротка. Тому розмову про відхід у небуття краще розпочинати майже одразу після того, як сталась трагедія. Навіть простіше про це говорити, якщо горе трапилось у родині сусідів чи знайомих. Абстрактні пояснення, чітке викладення фактів без емоційної складової допоможуть вашому чадові зрозуміти механізм спочинення. У той же самий час не забувайте, що усі отримані від вас відомості ваша малеча обов’язково розповість одноліткам. Тож намагайтеся бути максимально коректними у своїх виразах.
Психологи радять обов’язково враховувати вік дитини коли надаєте поясненні про небіжчиків.
До 5 років
Такому карапузові ще важко сприйняти смерть як щось невідворотне. Тому не оперуйте в розмові надскладними поняттями. Абстрактного «бабуся вже спочиває на Небесах» чи «дідусь відлетів з птахами у вирій» буде досить. І заздалегідь продумайте відповідь на питання, чому до родича неможна зателефонувати та чому Жива водиця не спроможна оживити дядечка.
5-9 років
У такому віці в дітлахів дуже розвинена уява. Тож намагайтеся не дуже вдаватись до деталізації у розмовах про сконання. Ваш син чи дочка й так «розфарбує» вашу розповідь і надасть своїх почуттів. Краще надайте вичерпні пояснення щодо причин смерті. Якщо бабуся сконала після операції – то це її організм не витримав, але без хірургічного втручання вона б все рівно померла. Якщо сусід відійшов після отруєння алкоголем, то зверніть увагу дитини на загальну проблему та проведіть бесіду щодо реальної шкоди від наркотичних сполук.
Більше за 10 років
Свідоме сприйняття смерті відбувається у віці десь поза 10 років. Розум підлітка вже спроможний сприйняти трагедію та співставити з хворобами, способом життя чи попередніми подіями. Але зауважимо, що дитина ще не має потрібного досвіду та відповідних соціальних патернів, які б допомогли їй правильно відреагувати на те, що сталось. Тож у розмові закцентуйте увагу на поводженні людини після отриманні звістки про смерть. Роз’ясніть, що так само як плач чи знепритомніння на похорону, доволі природньо взагалі нічого не відчувати й мовчати. Бо інколи людині краще пережити свій біль не демонструючи його оточуючим.
Зважаючи на це не намагайтеся викликати своє дитятко на відвертість. Але й не відштовхуйте його, коли він намагатиметься прояснити деякі питання для себе. Навіть якщо вам здаватимуться вони недоречними чи не на часі.
На що слід звернути увагу в розмовах про смерть
Починаючи розмову про померлих зі своєю дитиною завше пам’ятайте про її вік. Ваше чадо дещо по-іншому сприймає те що ви кажете, дещо по-іншому може відреагувати. Але він по-дорослому сприймає правду й відвертість. Тож не зруйнуйте віру дитини у себе неправильними діями.
Не відкладайте розмову
Навіть якщо ви прямо зараз не маєте часу на діалог, приділіть своєму синові чи доньці вечір чи вихідні для обговорення того, що їх турбує. Не відкладайте розмову на потім, бо просвітницьку функцію можуть узяти на себе сусіди чи знайомі. І вони не завше будуть дотримуватися потрібної чемності у спілкуванні з малечею.
Не лякайте потойбічним світом
Іноді досить важно пояснити дітлахам причини самогубства, фатальної лікарської помилки чи нещасного випадку. Але навіть втоплення, отруєння, загибель у ДТП чи відмову нирок дорослі можуть пояснити в негативному світлі. Наприклад, говорячи, що небіжчик «не їв борщу – тому й загинув» чи «не слухав у дитинстві батьків, тож його збила автівка». Чужа смерть ні в якому разі не повинна ставати інструментом для виховання!
Не приховувайте сконання ближнього
Спочинення близького родича іноді приховують, а дитині говорять, що «матір поїхала далеко» чи «батько до нас вже не повернеться». Думка щодо гідного часу для правдивої розповіді про смерть є геть хибною, бо такі дії лише відстрочують жаль за батьками. Наша туга за небіжчиками починається з того самого моменту як ми отримаємо сумну звістку. І якщо 8-річний юнак довідається, що його мати сконала кілька років тому, він почне сумувати саме зараз і наодинці. Усі інші, хто раніше впізнав цей біль, вже не зможуть йому надати відповідної підтримки, їх емоційне сприйняття смерті вже буде на іншому рівні аніж дитяче.
Не звинувачуйте у байдужості
Відсутність емоційної реакції на смерть ближнього не повинна ставати приводом для звинувачень у байдужості. Кожна особа по-своєму сприймає відхід родича у Небуття. Відсутність почуттів іноді може означати, що ввімкнувся захисний механізм, який заблокував бурхливе реагування на негативну інформацію. Зрозумійте, померлий настільки багато значив для вашої доньки чи сина, що вони зараз просто не можуть реально сприйняти таку величезну втрату.
Не формуйте почуття провини
Необережне іронічне слово на адресу маленької людини спроможне роз’ятрити душу у скрутну годину. Тож ні в якому разі не пов’язуйте сконання близької людини із поведінкою малечі напередодні. Не слід випробовувати маніпулятивні техніки на беззахисному підліткові у жалю.
Не вдавайтесь занадто до релігії
Не вдавайтесь у пояснення щодо божественної сутності людини, гріховності життя, Геєну та Райські кущі при розмовах з дитиною про смерть. У період туги навіть банальна фраза «Господь призвав батька до себе» може бути сприйнята буквально та настроїти ваше чадо супроти Бога/ Аллаха. Обмежтесь поясненнями щодо причин сконання і обов’язково наголосите, що спочатку бабця померла, а вже потім її душа піднеслась до Небес.
Не драматизуйте небезпеку
Вірогідність сконати у результаті ДТП, нещасного випадку, вибуху, інсульту чи втоплення досить мала. Тож не варто кожного разу споживання неякісних харчів чи підвищення тиску згадувати про смерть. Інакше ви спровокуєте в дитини стійке неприйняття автівок, водойми, та навіть звичний похід до крамниці може обернутися якоюсь фобією.
Не всі помирають від хвороб
Хоча у кожному свідоцтві про смерть є графа «діагноз», не слід у кожній хворобі вбачати причину майбутнього відходу у потойбіччя. Навіть з моменту виявлення пухлини, ВІЧ-інфекції чи іншої тяжкої хвороби минає кілька місяців чи років до летального кінця. Не акцентуйте увагу дитини на недугах, не вдавайтесь до постійної дезінфекції, не виховуйте острах до лікарів та медичних закладів.
